Дзвонить мені якось в кінці робочого дня приятель і просить по дорозі в гараж захопити пару банок пива. Він в цей день з машиною займався. Мовляв, зустрінемося і дещо обговоримо заодно. Мені не важко, тим більше що я планував заїхати в супермаркет і купити продуктів додому. Продуктів набрав, пивасика взяв і спочатку додому, щоб потім сумки з гаража не тягнути. Вивантажую сумки біля будинку, виймаю з них пиво і легенько так кидаю в кут багажника, де поглиблення, з яких вони викотитися під час руху не можуть: є такі в logan по краях багажника. І на мою біду одна з банок потрапляє на пристебнутий домкрат. Її пробиває, і пружний струмінь пива б’є мені в обличчя і на одяг. Робити нічого, одна банка на викид. Заношу сумки з продуктами додому, обличчя-то відмив, але від куртки шмон стоїть. Гаразд, думаю, назад піду з гаража, як раз провітриться. Стрибаю в машину і в гараж шлях тримаю. І, як на зло, за два перехрестя до гаража патруль дпс. Зупиняють, я скло опускаю і бачу, як у інспектора розпливається посмішка по всій фізії. Ех, думаю, куртку потрібно було все ж поміняти. Зараз почнеться. І точно, то та се, від вас запах, давайте продуватися. Починаю пояснювати, як все сталося, не вірять. Алкотестер, загалом, наполегливо пхають. “так хрін з вами”, – думаю. Дунувши. Після продувки, природно, результат по нулях. Ще раз дую, знову нуль. Дивлюся, один начебто схиляється повірити моїй розповіді, а другий ні. Вирішують, що зі мною робити, один пропонує до нарколога везти, другий відпустити. “гаразд — – кажу. – підемо, покажу, як все сталося». Друга-то банку залишилася в багажнику лежати. Відкриваю кришку, звідти, зрозуміло, пивом разить, дещо все ж пролилося на карпет. Але і це не переконує того, який не вірить. Беру тоді банку і в серцях кидаю її в той же кут. І треба ж такому статися, вона з першого разу потрапляє на той же самий шип домкрата, який вставляється в піддомкратник порога. Її теж пробиває, після чого струмінь окочує вже інспектора. Той, що не вірив, утирається, матюкається, а той, що стояв поруч, але в якого не потрапило, ірже до сліз. У підсумку мене відпустили. Пива ми з другом в той день так і не попили. Але історія трапилася з категорії тих, які не забуваються.
максим єфімов, москва
Купив мій знайомий собі недавно дуже дорогий, дуже потужний і, що важливо, дуже розумний автомобіль. Наворотів на ньому тьма-тьмуща: і двірники-то він сам включає, і дистанцію до попереду йде автомобіля сам тримає, і перед пішоходами сам гальмує, і сам, в числі іншого, фари з ближнього на дальній перемикає. Не машина, а казка!
І ось дощової осінньої ночі тримаємо ми з ним шлях на цьому автомобілі з одного міста в інший. Дорога вузька, по одній смузі в кожну сторону, мало не з вічною суцільною, але доглянута, з розміткою і навіть зі стовпчиками-світловідбивачами на узбіччі в небезпечних місцях. Природно, всі системи автопілотування включені, і ми на швидкості під 110 км/год ведемо невимушену бесіду. Раптом на черговому повороті по шляху прямування з’являється бруднюча сільська вантажівка-помітили мало не в останній момент, система запобігання зіткнень допомогла. Прилаштувалися в хвіст, тащимся, запахом гною з кузова “насолоджуємося”. І тут щось неймовірне почалося з системою управління дальнім світлом. На поворотах, а дорога буквально складалася з них, датчики почали якось дивно реагувати на відображення фар в світловідбивних елементах огорожі. Створювалося таке враження, що це водій моргає дальнім світлом попереду йде транспортному засобу. Їхали ми так за вантажівкою хвилини дві-три, і тут водила вантажівки не витримав світлодіодного пресингу, прийняв вправо і зупинився, нас пропускаючи. Ми його акуратно обійшли і далі помчали. Хвилини через дві впираємося в чергу на переїзд. Зупиняємося, чекаємо, коли шлагбаум відкриється. І тут до нас ззаду прилаштовується той самий вантажівка. З кабіни вилазить типовий сільський водила і йде до нас. Що ж ви, каже, такі нетерплячі, обморгалися далеким, я ж все розумію, при першій нагоді вам дорогу і так би поступився. А мій друг йому і відповідає, що це не він, а сама машина йому моргала, збій якийсь, мабуть, через те, що вантажівка дуже брудний, відбивачів навіть не видно, а взагалі, вона така розумна, що все сама робить. І перераховує йому список можливостей, в тому числі, як вона сама оттормозилась, його побачивши. Стояв водила, слухав, слухав, а потім і каже: “дожили, блін! нас, сільських, навіть буржуйські автомобілі навчилися помічати, а власна влада все ніяк не прозріють!» філософ…
(поки оцінок немає)
