ПДР Украины

16

Печать

На сучасних автомобілях встановлюється ряд зовнішніх світлових приладів, кожний з яких має суворо визначену зону застосування і має використовуватись за прямим призначенням. Однак світлові прилади водій має право застосовувати для подання сигналів, привернення уваги інших учасників руху і для означення свого транспортного засобу у потоці. Такими приладами є фари далекого та ближнього світла (сумісні або обладнані самостійно), протитуманні фари та протитуманні задні ліхтарі, фара-прожектор та фара-шукач, ліхтар заднього ходу, габаритні вогні. Місце розташування на автомобілі та їх кількість оговорюються заводом-виготовником та ДЕСТами, а порядок їхнього застосування та допуски на встановлення додаткових приладів – Правилами дорожнього руху.

 

Водій повинен використовувати світлові прилади, особливо головного освітлення автомобіля, розумно та раціонально. Застосовуючи їх для освітлення дороги або подачі сигналів, він повинен завжди пам’ятати про своїх колег-водіїв, яких можна засліпити, дезорієнтувати у своїх намірах або завадити їхньому пересуванню. При пересуванні у темний час доби на неосвітлених ділянках дороги на будь-якому транспортному засобі має бути увімкнене далеке або ближнє світло фар, а на освітлених – ближнє світло фар (або протитуманні фари). Ця вимога є категоричною, тому що в даному випадку примусове включення фар не служить на меті освітлення дороги (водій зробить це і без такої вимоги, якщо бачність стане недостатньою), а для означення транспортного засобу.

 

Давайте послідовно розглянемо у світлі Правил і ДЕСТів порядок встановлення усіх зовнішніх освітлювальних приладів автомобіля.

 

Фари далекого та ближнього світла. У сучасному транспортному засобі існує достатньо раціональна система регулювання направлення світлового потоку ближньої та далекої дії. Це має принципове значення не тільки для гарного освітлення дороги, але і для створення нормальних умов руху водіям зустрічних т.з. Як було сказано раніше – далеке світло фар має вмикатись на неосвітлених ділянках дороги. Однак і освітлені ділянки дороги можуть через густі високі дерева та  інші причини мати смуги неосвітленої поверхні дороги (ефект “зебри”), що змушує очі водія поперемінно адаптуватись до різних ступенів освітленості. Це небезпечно і тому на таких ділянках рекомендується їздити із ввімкненим далеким світлом фар.

 

Рівень світлового пучка повинен бути чітко відрегульованим. Ближнє світло фар повинне освітлювати дорогу на відстані близько 30–50 а далекого – на 100–150 метрів, світловий потік повинен бути направлений прямо на смугу руху автомобіля. Необхідно уникати відхилень від стандартного напрямку і по вертикалі, і по горизонталі, тому що від цього залежить ступінь засліплення зустрічних водіїв. При повертанні фари догори засліплюючи дія пучку збільшується і досягає максимального при відхилення від осі автомобіля на 40. Між тим, відомі випадки, коли водії-“далекобійники”, які систематично користуються нічними дорогами, спеціально декілька відхиляли світло фар у бік смуги зустрічного руху і піднімали вісь світлового пучка, змушуючи тим зустрічних водіїв звертати в бік і забезпечувати собі безпечний інтервал.

 

Правила руху вимагають перемикнути далеке світло фар на ближнє не менш ніж за 250 метрів до зустрічного т.з., або на великій відстані, якщо зустрічний водій “просигналив” фарами прохання про таке перемикання.

 

Водій зобов’язаний перемикнути далеке світло на ближнє і в інших випадках, якщо він може засліпити інших водіїв, у тому числі тих, що рухаються у попутному напрямку (через дзеркало заднього огляду). Засліплення зустрічних водіїв далеким світлом на далеких відстанях можливо частіше за все у горах, при русі по серпантинах. Тут користуватись далеким світлом треба особливо обережно.

 

У випадку засліплення водій повинен (перше!) ввімкнути аварійну сигналізацію, не змінюючи смуги руху, знизити швидкість і зупинитись.

 

Виконання цих дій саме у такій послідовності має принципове значення. У відмінених з 1 серпня 1987 року Правилах руху викладена вимог пропонувалась у зворотному порядку (“Знизити швидкість, зупинитись і ввімкнути аварійну сигналізацію”), який не забезпечував безпеку. Судіть самі – увесь шлях до зупинки (з моменту освітлення) за кермом автомобіля знаходиться засліплений водій, який практично не бачить дороги. Як наслідок, для усіх оточуючих, особливо для пішоходів, які переходять дорогу, не байдуже – рухається цей “сліпий” автомобіль, будучи погано розрізненим у темряві, або автомобіль, що блимає аварійними вогнями, немов новорічна ялинка.

 

Габаритні вогні. Часто водії недооцінюють ролі габаритних вогнів і подовгу не замінюють лампочку, що перегоріла у “габаритнику”. А між тим, в умовах поганої бачності і у нічний час габаритні вогні “малюють” контур автомобіля, орієнтуючи зустрічних і попутних водіїв у підтриманні необхідного інтервалу.

 

Габаритні (або стоянкові) вогні мають бути ввімкнені у темний час доби і в умовах недостатньої бачності не тільки у русі, але і при зупинці та стоянці на неосвітлених ділянках дороги. У випадку їх несправності т.з. повинно бути відведено за край дороги, а якщо це неможливо, – його необхідно означити або аварійною сигналізацією, або встановленням, у відповідності до Правил, знака аварійної зупинки.

 

2.2. Порядок користування протитуманними фарами, фарой-прожектором, фарой-шукачем. Знак автопотяга.

Протитуманні фари встановлюються: на автомобіль – дві, на мотоцикл – одна. Вони розташовуються не вище основних фар, на рівній відстані від вісі автомобіля, не менш ніж 250 мм від поверхні дороги і не далі ніж 400мм від зовнішнього габариту по ширині. Їхнє включення може бути автономним від основного світла, але обов’язково одночасно повинні вмикатись габаритні вогні і освітлення номерного знаку.

 

Протитуманні фари можуть використовуватись:

  • в умовах недостатньої бачності як самостійно, так і самостійно із ближнім і далеким світлом фар;
  • у темний час доби на неосвітлених ділянках дороги сумісно із ближнім і далеким світлом фар;
  • з метою означення транспортного засобу (замість ближнього світла фар), у тому числі і в світлий час доби – при русі у колонні, при русі по смузі, що означена знаком 5.8 (смуга для т.з. загального користування), назустріч загальному напрямку руху, а також в інших місцях і випадках, вказаних в пункті 9.8 Правил руху.
  •  

    З метою означення т.з., що рухається у світлий час доби ближнє світло фар повинно бути ввімкнене:

    –       при русі на мотоциклі;

    –       при русі в організованій колонні;

    –       при русі на смузі, що означена знаком 5.8 (смуга для т.з. загального користування), назустріч загальному потоку транспортних засобів;

    –       при організованому перевезенні груп дітей;

    –       при перевезенні великогабаритних і великоважних вантажів;

    –       при буксируванні механічного транспортного засобу.

     

    У тунелях із штучним освітленням для означення т.з. повинні бути ввімкнені габаритні вогні або ближнє світло фар.

     

    Задні протитуманні ліхтарі можуть застосовуватись тільки в умовах недостатньої бачності.

    Фара-прожектор і фара-шукач. Фара-прожектор і фара-шукач встановлюється, як правило, на машинах оперативних та спеціальних служб, а також на автомобілі, які обслуговують аварійні та ремонтні організації. Ці світлові прилади не є курсовими і взагалі не повинні використовуватись при русі для освітлення дороги. Фара-шукач служить для освітлення об’єктів, які знаходяться зовні дороги (наприклад, для пошуку потрібного дому, прилягаючої дороги, місця пригоди), або на дорозі недалеко від автомобіля, що знаходиться у статичному стані.

     

    Використовувати ці фари можуть тільки водії автомобілів оперативних служб при виконанні оперативного завдання.

     

    Знак автопотягу. Встановлюється на вантажних автомобілях і колісних тракторах (класу 1,4 тони і вище), працюючих із причепами, та на сумісних автобусах і тролейбусах над передньою частиною кабіни. Водій повинен вмикати цей світловий прилад при русі, а також при зупинці і стоянці автопотяга у темний час доби. Не треба забувати, що узбіччя – один з елементів дороги. Деякі водії, коли виведуть автопотяг на узбіччя, залишають його із вимкненим пізнавальним знаком, що створює небезпеку наїзду.

     

    2.3. Небезпечні наслідки невиконання правил користування світловими приладами.

    Роздивимось приклад аварійної ситуації.

    В місті “Н” рухався у бік перехрестя з вулицею вантажний автомобіль із ввімкненими габаритними вогнями, в кузові якого знаходились люди. Коли до перехрестя залишалось біля 100 метрів, зліва із-за повороту виїхав з правим поворотом назустріч водію тролейбус, на якому було ввімкнене далеке світло. Водій вантажівки був засліплений і зовсім “загубив” дорогу. Він, не змінюючи смуги руху, почав гальмувати і зупинився, після чого ввімкнув аварійну сигналізацію (як того вимагали правила). Але посеред його шляху до гальмування від правого тротуару поперек дороги пробігала жінка, що поспішала до тролейбусної зупинки. Жінка була збита (а водій цього навіть не помітив) і отримала тілесні пошкодження. Згодом вона категорично стверджувала, що орієнтувалась на вогні тролейбусу, але зовсім не бачила автомобіля, що гальмував. А якщо б він рухався із ввімкненою аварійною сигналізацією, то, майже напевно, нещастя можна було б запобігти.{jcomments on}

    2