Старовинні будинки в Харкові


Куди ж поділися численні місцеві жебраки. З папертей і інших звичних місць вони потягнулися.
Також хочемо вам порекомендувати kharkovskiye.info заходьте к нам на сайт у нас багато цікавої інформації.Кожен наступний місяць бив рекорд попереднього, в кожному новому сезоні бажаючих будувати ставало все більше.
Будинки ставали все масштабніше і вище, все частіше газети говорили про появу в місті хмарочосів. Одними з найбільш значних були будівлі нового Купецького банку з готелем з – за однойменного магазину) і медичного товариства на Пушкінській, 14 (нині НДІ мікробіології та імунології ім. Будівництва вирували як на околицях — Москалівці, Іванівці, районі Чоботарській, Ярославської вулиць, так і в центрі міста — Сумській, Пушкінській від нинішньої площі Свободи і вулиці Петровського далі по напрямку до міського парку, зараз імені Горького. Забудовували і тільки з’явилися вулиці на схід від Пушкінської в бік Журавлівського схилу, ту частину міста, яку через півсторіччя стали називати «тихим центром».

Це Бекетов, Величко, Корнєєнко, Загоскін, Гінзбург, Цауне, Эстрович, Покровський, Диканський, Горохів, Ржепішевський та інші. До появи цього типу домоволодіння житлові будинки належали конкретному власнику, який продавав або здавав в оренду квартири в належному йому прибутковому будинку.
На початку XX століття виникла ідея будувати будинки на паях, тобто за власні гроші пайовиків, і селитися в квартирах, за які потім доведеться доплачувати за примхи господаря.
Рже Пішевський не був автором цієї ідеї. Ініціатором його будівництва був якийсь Любарський, захопивший проектом вісьмох компаньйонів. Одне з них вибудувало п’ятиповерховий будинок на розі Пушкінської і Скрыпницкой (зараз Воробйова) вулиць. На чолі суспільства стояли, як повідомляв , П. Цей будинок також існує і понині, але в радянський період його неабияк перебудували. Вигода власників повинна була скласти близько 15%.
Але ідилія була тільки зовнішньої.
Люди необачно, точно діти нерозумні, селяться в будинках, де буквально тече зі стін, де ніякими вентиляційними витяжками і осушенням неможливо знищити запах цвілі й вогкості.
Балкони без грат, сходи без перил, часто навіть стіни без шпалер або необхідної обробки, а під’їзди забиті дошками, будинок ж весь ще в рештовании. І не яка біднота, яку потреба і в підвали жене, а люди досить інтелігентні і заможні».
Через рік той же автор зауважував: . Як писав все той же Журналіст: .
Якщо Ви виявили помилку у тексті — виділіть її курсором та натисніть Ctrl Enter. Дякуємо Вам за уважність та ввічливість.
Повідомити про помилку автору, натисніть кнопку .